Увага! Це НЕ буквальні шари мозку.
Почнімо з розгляду макроорганізації мозку. Для цього ми скористаємося моделлю, запропонованою у 1960-х нейронауковцем Полом Макліном. Його модель “триєдиного мозку” описує мозок як такий, що має три функціональні домени:
Отже, наш мозок поділено на три функціональні блоки, зі звичними перевагами й недоліками, що супроводжують категоризацію будь-якого континууму. Найбільший недолік — надмірне спрощення.
Рівень 1: Давній компонент мозку — його основа — притаманний різним видам.
Рівень 2: Ділянка, що еволюціонувала пізніше й сформувалася у ссавців.
Рівень 3: Неокортекс, який еволюціонував відносно нещодавно й розташований на поверхні мозку.
Анатомічно між цими трьома рівнями існує значне перекриття (наприклад, одну ділянку кори можна було б віднести до рівня 2 — про це згодом).
Потік інформації та команд рухається не лише зверху вниз, від рівня 3 до 2 і 1. Один дивний і цікавий приклад ми розглянемо в розділі 15: якщо людина тримає холодний напій (температуру обробляє рівень 1), вона з більшою ймовірністю сприйме нового знайомого, який до неї підходить, як “холодну” людину (рівень 3).
Автоматичні аспекти поведінки (спрощено — домен рівня 1), емоції (рівень 2) і мислення (рівень 3) — невіддільні.
Триєдина модель створює оманливе враження, що еволюція просто накладала один рівень на інший, без жодних змін у тих, що вже існували.
Попри всі свої вади — які сам Маклін визнавав — ця модель слугуватиме для нас корисною організаційною метафорою.
